Для батьків та учнів
У цій рубриці ви зможете знайти багато цікавих порад, анкет, які можуть бути корисними для вас.
Батькам
ВАША ДИТИНА ПІДЛІТОК?
НЕЛЕГКЕ ЦЕ ЗАВДАННЯ - БУТИ БАТЬКОМ ПІДЛІТКА! ПЕРЕХІДНИЙ ВІК, КОЛИ ЖИТИ ЧУЖИМ РОЗУМОМ ВЖЕ НЕ ХОЧЕТЬСЯ, А СВОЇМ ЩЕ НЕ ВИХОДИТЬ, - ЦЕ ЧАС ВИПРОБУВАНЬ ЯК ДЛЯ ДИТИНИ, ЯКА ДОРОСЛІШАЄ, ТАК І ДЛЯ ЙОГО БАТЬКІВ. ВИПРОБУВАННЯ НА МІЦНІСТЬ РОДИННИХ ПОЧУТТІВ І СІМЕЙНИХ ВІДНОСИН . ЦЕ ТАКОЖ ЧАС ФОРМУВАННЯ ХАРАКТЕРУ ПІДЛІТКА, КОЛИ ВІДБУВАЄТЬСЯ ЗАМІЩЕННЯ ОДНИХ АВТОРИТЕТІВ ІНШИМИ, КОЛИ ПРИЩЕПЛЮЮТЬСЯ І ЗАКРІПЛЮЮТЬСЯ МОРАЛЬНІ УСТАНОВКИ, СТАВЛЕННЯ ДО САМОГО СЕБЕ І ОТОЧУЮЧИХ. ЯК УБЕРЕГТИ ПІДРОСТАЮЧУ ДИТИНУ ВІД НЕБЕЗПЕЧНИХ ЗАХОПЛЕНЬ І РОЗВИНУТИ У НЕЇ ПОЗИТИВНІ ЯКОСТІ ХАРАКТЕРУ ? ЯК ВПОРАТИСЯ З ПІДВИЩЕНОЮ ЕМОЦІЙНІСТЮ? ЯКІ ЕТАПИ ФІЗИЧНОГО І ПСИХІЧНОГО ЗРОСТАННЯ ПРОХОДИТЬ ВАША ДИТИНА ? ЯК ЗНАХОДИТИ З НИМ СПІЛЬНУ МОВУ ? У ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ ВІДБУВАЄТЬСЯ ПОВНА ПЕРЕБУДОВА ОРГАНІЗМУ: І ФІЗИЧНА, І ПСИХОЛОГІЧНА. З ОДНОГО БОКУ, «БЕРУТЬ СВОЄ» ГОРМОНИ, З ІНШОГО - ПОВНІСТЮ ЗМІНЮЄТЬСЯ СВІТОСПРИЙНЯТТЯ ДИТИНИ, ЯКА ДОРОСЛІШАЄ, ВИНИКАЄ НАГАЛЬНА НЕОБХІДНІСТЬ ЗНАЙТИ СВОЄ «Я» , ВИВЕСТИ І ПОЗНАЧИТИ ЙОГО СЕРЕД « Я» ЧУЖИХ. ОЧЕВИДНО, ЩО ЦЕ НЕ ЛЕГКО. ЩЕ ВЧОРА ЗА ПІДЛІТКА ВСЕ ВИРІШУВАЛИ БАТЬКИ , А СЬОГОДНІ ТРЕБА СФОРМУВАТИ СВОЮ ДУМКУ НА ТІ ЧИ ІНШІ ЖИТТЄВІ ПОДІЇ , ДОВЕСТИ І ВІДСТОЯТИ СВОЇ ПРИНЦИПИ . ТОБТО ДИТИНСТВО ВЖЕ ЗАКІНЧИЛОСЯ, А ФОРМУВАННЯ ЗРІЛОЇ ОСОБИСТОСТІ ТІЛЬКИ ПОЧИНАЄТЬСЯ, І ДОВОДИТЬСЯ ЙТИ ПО ТОНКІЙ ГРАНІ МІЖ ТИМ І ІНШИМ, НЕ МАЮЧИ МОЖЛИВОСТІ ЗНОВУ СТАТИ МАЛЮКОМ І НЕ ЗНАХОДЯЧИ В СОБІ СИЛИ ВІДРАЗУ Ж СТАТИ ДОРОСЛИМ. ЯК ДОПОМОГТИ СВОЇЙ ДИТИНІ ДОРОСЛІШАТИ ?
ПСИХОЛОГИ СФОРМУЛЮВАЛИ РЯД РЕКОМЕНДАЦІЙ, ЯКІ ДОЗВОЛЯТЬ НЕ ТІЛЬКИ ЗБЕРЕГТИ КОЛИШНІ ДОВІРЛИВІ ВІДНОСИНИ З ПІДЛІТКОМ, АЛЕ І СТАТИ ЙОМУ КРАЩИМ ДРУГОМ, ПОДОЛАВШИ НЕДОВІРУ І НАВІТЬ ВОРОЖІСТЬ.
ЗРОБІТЬ АКЦЕНТИ:
- НАКАЗОВИЙ – ДРУЖНІЙ.
ПРАГНУЧИЙ ДО САМОСТІЙНОСТІ ПІДЛІТОК НАВРЯД ЧИ СТАНЕ БЕЗЗАСТЕРЕЖНО СЛІДУВАТИ ВАШИМ ВКАЗІВКАМ. ЗМІНІТЬ ТОН З НАКАЗНОГО НА ДРУЖНІЙ. НЕ РОЗДАВАЙТЕ НАКАЗІВ - ЗАМІСТЬ ЦЬОГО СПРОБУЙТЕ ДАВАТИ АРГУМЕНТОВАНІ ПОРАДИ . БАГАТО БАТЬКІВ ДОПУСКАЮТЬ ОДНУ І ТУ Ж ПОМИЛКУ: ВОНИ НАПОЛЯГАЮТЬ НА СВОЄМУ , СТВЕРДЖУЮЧИ , ЩО У НИХ БІЛЬШЕ ДОСВІДУ , А ТОМУ ЇМ ВИДНІШЕ . ДОСВІДУ У БАТЬКІВ , ЩО Й КАЗАТИ , БАГАТО. АЛЕ НЕ ВАРТО КОРИСТУВАТИСЯ НИМ, ЯК ЗБРОЄЮ. У ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ ПРОТИСТАВЛЕННЯ СИЛ І ПОЗИЦІЙ , КОНФРОНТАЦІЯ І ТИСК НЕ ПРИНЕСУТЬ НІЧОГО ХОРОШОГО.
- ЗРОЗУМІТИ І ПРИЙНЯТИ
ЗВИЧАЙНО, НАЙГОЛОВНІШЕ У ВЗАЄМИНАХ З ДИТИНОЮ - ЦЕ ВЗАЄМОРОЗУМІННЯ . ВСТАНОВИТИ ЙОГО ЛЕГШЕ З ХЛОПЦЯМИ МОЛОДШОГО ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ . ОДНАК ДІТИ СЕРЕДНЬОГО І СТАРШОГО ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ ТАКОЖ ПІДУТЬ З ВАМИ НА КОНТАКТ, ЯКЩО ВИ ПРОЯВИТЕ ІНІЦІАТИВУ І НАПОЛЕГЛИВІСТЬ. НУ А ДЛЯ ВЗАЄМОРОЗУМІННЯ НЕОБХІДНО ПРОВОДИТИ РАЗОМ ВІЛЬНИЙ ЧАС, БАГАТО РОЗМОВЛЯТИ, ОБГОВОРЮВАТИ ПРОБЛЕМИ ТА УСПІХИ, ДІЛИТИСЯ ПОЧУТТЯМИ. ВАШІ СИН ЧИ ДОЧКА НЕ ЗБИРАЮТЬСЯ ВПУСКАТИ ВАС У СВІЙ ВНУТРІШНІЙ СВІТ ? ПОЧНІТЬ ІЗ СЕБЕ: ВПУСТІТЬ ЇХ У СВІЙ. РОЗКАЖІТЬ ПРО ТЕ, ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ У ВАС НА РОБОТІ, ПОДІЛІТЬСЯ ДУМКОЮ З ПРИВОДУ СВОЇХ ДРУЗІВ, КОЛЕГ, ЗНАЙОМИХ, ЗАПРОСІТЬ ДИТИНУ РОЗДІЛИТИ ВАШІ ІНТЕРЕСИ. СКІЛЬКИ ЧАСУ В ТИЖДЕНЬ ВИ ПРОВОДИТЕ ЗІ СВОЇМИ ДІТЬМИ? ЗА ДАНИМИ СОЦІОЛОГІЧНИХ ОПИТУВАНЬ , БІЛЬШІСТЬ БАТЬКІВ В СЕРЕДНЬОМУ ПРИСВЯЧУЮТЬ ДІТЯМ НЕ БІЛЬШЕ 1,5 ГОДИНИ НА ТИЖДЕНЬ! І ЯК СЮДИ ВТИСНУТИ РОЗМОВИ ПО ДУШАМ, ЧИТАННЯ КНИГ ТА ІНШІ СПІЛЬНІ СПРАВИ ? ЗВИЧАЙНО , ЦЕ НЕ ВИНА , А БІДА БІЛЬШОСТІ БАТЬКІВ , ЯКІ ЗМУШЕНІ ПРОВОДИТИ НА РОБОТІ ВЕСЬ ДЕНЬ , ЩОБ ПОПОВНИТИ БЮДЖЕТ СІМ'Ї . АЛЕ ДІТИ НЕ ПОВИННІ БУТИ НАДАНІ САМИМ СОБІ.
- ГЕТЬ МАСКИ.
ДУЖЕ ВАЖЛИВО БУТИ ЩИРИМ У ПРОЯВІ ІНТЕРЕСУ ДО ВНУТРІШНЬОГО СВІТУ І ДО СПРАВ ПІДЛІТКА. ДІТИ ГОСТРО РЕАГУЮТЬ НА ФАЛЬШ. БАТЬКИ МОЖУТЬ НАЗАВЖДИ ВТРАТИТИ ДОВІРУ ПІДЛІТКА, ЯКЩО БУДУТЬ ТІЛЬКИ ПРИКИДАТИСЯ ЗАЦІКАВЛЕНИМИ ЙОГО СПРАВАМИ, А НА ПРАКТИЦІ ПОСТАРАЮТЬСЯ ВИКОРИСТАТИ ЙОГО ВІДВЕРТІСТЬ В СВОЇХ ЦІЛЯХ (НАПРИКЛАД, ЩОБ ЯКОСЬ ВІДРЕАГУВАТИ НА НЕПРИЄМНУ СИТУАЦІЮ, ЩОСЬ ЗАБОРОНИТИ І Т.Д.). НАВЧІТЬСЯ ПРИЙМАТИ І НАВІТЬ ЛЮБИТИ СВІТ, В ЯКОМУ ЖИВЕ ВАШ ПІДЛІТОК , ПОСТАВТЕ СЕБЕ НА ЙОГО МІСЦЕ , І ВИ ЗМОЖЕТЕ ДОМОГТИСЯ ЙОГО ДОВІРИ. ВАРТО СКАЗАТИ, ЩО ПІДЛІТКИ ЧАСТО ЗМІНЮЮТЬ І СВОЇ ІНТЕРЕСИ, І СВОЇ ПОГЛЯДИ. ПІД ЦЕ ДОВЕДЕТЬСЯ «ПІДЛАШТОВУВАТИСЯ» , КУЛЬТИВУЮЧИ В СОБІ ГНУЧКУ ПОЗИЦІЮ І ПОВАЖАЮЧИ БУДЬ-ЯКІ ПРОЯВИ ОСОБИСТОСТІ ПІДРОСТАЮЧОЇ ЛЮДИНИ.
- ВИЗНАТИ ПОМИЛКИ
ЯКЩО ВИ ВЖЕ НАРОБИЛИ ПОМИЛОК У ВИХОВАННІ ПІДЛІТКА, ТО НЕ БІЙТЕСЯ ЇХ ВИЗНАТИ. СПОЧАТКУ ПЕРЕД САМИМ СОБОЮ, А ПОТІМ І ПЕРЕД ДИТИНОЮ. АВТОРИТЕТ ВИ ВІД ЦЬОГО НЕ ВТРАТИТЕ - НАВПАКИ, ВІН ЗРОСТЕ: АДЖЕ ПРОГОВОРИТИ СВОЇ ПОМИЛКИ ЗДАТНІ ТІЛЬКИ СИЛЬНІ ЛЮДИ. ПОЯСНІТЬ, ЧОМУ ВИ РОБИЛИ ТАК, А НЕ ІНАКШЕ , ПРИВЕДІТЬ АРГУМЕНТОВАНІ ДОВОДИ. РОЗКАЖІТЬ ПРО ТЕ, ЯКА ВАША НИНІШНЯ ПОЗИЦІЯ ЩОДО СИНА ЧИ ДОЧКИ. ЗАПИТАЙТЕ, ЧИ ЗГОДЕН ВІН ІЗ НЕЮ. ЧОМУ ТАК АБО ЧОМУ НІ? УВАЖНО ВИСЛУХАЙТЕ ВІДПОВІДЬ. НЕ ВИКЛЮЧЕНО, ЩО І ДИТИНА ЗІЗНАЄТЬСЯ ВАМ У ТОМУ , ЩО НЕ ЗАВЖДИ БУЛА ПРАВА ( МОЖНА АКУРАТНО ПІДВЕСТИ ЙОГО ДО ЦІЄЇ ДУМКИ), І СПРАВА ЗАКІНЧИТЬСЯ ВЗАЄМНИМ ПРОЩЕННЯМ І ПРИМИРЕННЯМ .
- КОМПРОМІС
ІНОДІ ВЗАЄМНІ ОБРАЗИ НЕ ТАК ЛЕГКО ПОДОЛАТИ. АЛЕ ЯКЩО ПІДЛІТОК ДЕМОНСТРАТИВНО НЕ ШУКАЄ ПОРОЗУМІННЯ З БАТЬКАМИ , НЕ ВАРТО ДУМАТИ , ЩО ВІН В НЬОМУ НЕ ПОТРЕБУЄ. ДІТИ ВАЖКО ПЕРЕЖИВАЮТЬ САМОТНІСТЬ ПІД ЧАС ПЕРЕХІДНОГО ВІКУ. ЗРОБІТЬ ПЕРШИЙ КРОК. ПІТИ НА КОМПРОМІС ДОРОСЛІЙ ЛЮДИНІ НАБАГАТО ЛЕГШЕ , НІЖ ДИТИНІ .
І НАГОРОДОЮ ВАМ БУДЕ НАГОРОДОЮ ВЗАЄМОРОЗУМІННЯ І ЗЛАГОДА
В ВАШИХ РОДИНАХ
ПОРАДИ БАТЬКАМ
ПОВАЖАЙТЕ СВОЮ ДИТИНУ!
Одна з основних емоційних потреб дітей полягає в тому, щоб до них ставилися з повагою. Це і є основа для встановлення з ними взаємодії. Якщо ми хочемо встановити зв’язок з дитиною, нам необхідно звертатися з ним з такою ж повагою, яку очікуємо від неї. Неповага боляче ранить. А ця біль викликає роз’єднаність між дорослими і дітьми, яка порушує гармонію взаємин.
Протягом дуже довгого часу ми зверталися з дітьми як з людьми другого сорту, як з істотами менш значущими, ніж дорослі. Ідея проявляти до малюків ту же повагу, яку ми очікуємо від них, здається, можливо, дивною батькам, яких виховували за принципом “дитя потрібно бачити, але не чути”.
Дорослі часто помилково вважають, що раз діти молодше них і у них менше знань і досвіду, то вони не можуть так само тонко відчувати, як ми. Але ж у малюків такі ж почуття, тільки вони більш незахищені і більш ранимі істоти. Ті ж слова чи вчинки, які боляче ранять душу дорослої людини і змушують відчувати відсутність поваги, надають точно такий же вплив і на дітей. Почуття власної гідності є навіть у новонародженого. Те, що може поранити дорослого, точно так само діє і на малюка.
Одна з найчастіших скарг, які ми чуємо від батьків, полягає в тому, що діти ні до кого і ні до чого не ставляться з повагою. Але як вони можуть відчувати повагу до інших, не отримуючи її самі? Діти не народжуються нахабними і грубими, вони цьому навчаються.
Якщо ви хочете дізнатися, чи не є ваші слова, звернені до дитини, зневажливими, запитайте себе: “Хіба я сказав би те ж саме і таким же тоном моєму хорошому другу?” Якщо відповіддю буде “ні”, значить, ваші слова були зневажливими.
Батьки вибухають реготом від однієї думки, що могли б спілкуватися з друзями подібним чином, а потім починають усвідомлювати, що, коли вони говорять подібним чином з дітьми, це виглядає в такій же мірі нешанобливо. Розмовляти з малюками з такою ж повагою, з якою ми спілкувалися б з приятелями, не означає, що ми повинні поводитися з ними як з дорослими, або бути завжди поблажливими, або ніколи не виявляти гніву.
Здебільшого зневажливі фрази, які ми говоримо дітям, стали вже настільки звичними, що вимовляються автоматично. Люди подібно записуючих пристроїв. Кожне почуте слово фіксується у підсвідомості. Дорослі носять в собі “записи” зневажливих слів, які вони чули в дитинстві. Коли поведінка дитини починає діяти нам на нерви, ми ніби натискаємо на кнопку “пуск” нашого записуючого пристрою, старі записи починають прокручуватися, і ми ловимо себе на тому, що повторюємо те, що чули від дорослих, коли самі були дітьми.
Дев’яносто п’ять відсотків з того, чому вчаться діти, моделюється дорослими. Малюки, як дзеркало, відображають на нас всі наші слова і дії. Коли б і що б ми не говорили, ми служимо зразком для наслідування. У пам’яті дітей “записується” кожне сказане нами слово. Своїм зневажливим ставленням до дитини ми показуємо їй, що можна нешанобливо ставитися до інших людей.
Діти роблять те ж саме, що робимо ми, а зовсім не слідують нашим вказівкам. Тому проявляйте повагу до оточуючих і ставитеся так само до малят. Крім того, вчіться уважно слухати дітей. Це розвиває їх мовні навички.
Коли дорослі критикують дітей, читають їм нотації, намагаються присоромити, висміяти, опускаються до грубих наказів, крику, погроз і ляпасів, вони заподіюють малюкам емоційний біль. Дитина отримує душевну травму, її мислення відключається, вона не сприймає те, що дорослий хоче донести до неї, не розуміє, що можна робити, а чого не можна. Малюк може тільки запам’ятати сказане, а потім імітувати сформовану модель. Якщо ми беремо на себе зобов’язання підтримувати душевний взаємозв’язок з нашими дітьми, ми повинні усвідомити необхідність попрацювати над тим, щоб перестати поводитися з малюками нешанобливо. Ми самі повинні стати такими людьми, якими хочемо бачити в майбутньому наших дітей.
Не ігноруйте дитину, коли говорите про неї з іншими дорослими в її присутності.
Ми звикаємо обговорювати своїх малюків з друзями, членами сім’ї та іншими людьми. І не завжди вчасно спохвачуються, коли помічаємо, що дитина підросла і вже все розуміє. Уявіть собі таку картину: ваша подруга стоїть поряд з вами, а ви розповідаєте про неї другу, не звертаючи на неї уваги. Адже дорослі саме так чинять по відношенню до дітей.
Поважайте дітей і ця повага повернеться до вас.
Десять заповідей для батьків:
1. Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти, чи такою як ти хочеш.
2. Не чекай від дитини плати за все, що ти для неї зробив. Ти дав їй життя, як вона може тобі віддячити? Вона дасть життя іншому, той - третьому, і це незворотний закон подяки.
3. Не зганяй на дитині свої образи, щоб у старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й пожнеш.
4. Не стався до її проблем зверхньо. Життя дане кожному, і, будь упевнений: дитині важко не менше, ніж тобі, а може й більше, оскільки в неї немає досвіду.
5. Не принижуй!
6. Не забувай, що найважливіші зустрічі для кожної людини - це зустрічі з дітьми. Звертайте більше уваги на них - ми ніколи не можемо знати, кого ми зустрічаємо в дитині.
7. Не картай себе, якщо не можеш зробити чогось для своєї дитини. Картай — якщо можеш, але не робиш. Пам'ятай: для дитини зроблено не достатньо, якщо не зроблено всього.
8. Дитина - це не тиран, що заволодіває усім твоїм життям, і не тільки плід плоті і крові. Це та дорогоцінна чаша, яку життя дало тобі на збереження і на розвиток творчого вогню. Це розкріпачена любов матері і батька, в яких буде рости не «наша», «своя» дитина, а душа, дана на збереження.
9. Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби їй того, чого не хотів би, щоб робили твоїй.
10. Люби свою дитину всякою - не дуже талановитою, невезучою, дорослою. Спілкуючись з нею, радій тому, що дитина - це свято, яке поки що з тобою.
У спілкуванні зі своїми дітьми:
Радійте вашому синові, доньці.
Розмовляйте з дитиною турботливим, підбадьорюючим тоном. Коли дитина з вами розмовляє, слухайте уважно, не перериваючи. Установіть чіткі та визначені вимоги до дитини.
У розмові з дитиною називайте як можна більше предметів, їх ознак, дій з ними.
Ваші пояснення повинні бути простими та зрозумілими. Розмовляйте чітко, ясно. Будьте терплячими.
Спочатку запитуйте «що?», а потім «для чого?», «чому?»
Заохочуйте в дитини прагнення ставити запитання.
Заохочуйте цікавість, пізнання та уяву вашої дитини.
Частіше хваліть дитину.
Заохочуйте ігри з іншими дітьми.
Турбуйтесь про те, щоб у дитини були нові уявлення, про які вона могла б розповісти.
Намагайтеся, щоб дитина разом з вами щось робила по господарству.
Проявляйте інтерес до того, що їй цікаво робити (малювати, співати тощо).
Не втрачайте почуття гумору.
Грайте з дитиною в різні ігри.
Частіше робіть щось спільно, усієї сім'єю.
Спілкуйтеся зі спеціалістами, читайте книги про виховання дитини.
Щоб установити довірливі стосунки з дитиною та зберегти їх:
Не переривайте дитину, не кажіть, що ви все зрозуміли, не відвертайтесь, поки дитина не закінчила розповідати, інакше кажучи, не давайте їй приводу тривожитись через те, що вас мало цікавить те, про що вона каже.
Не ставте забагато запитань.
Не примушуйте дитину робити те, до чого вона не готова.
Не примушуйте дитину робити що-небудь, якщо вона втомилась, засмучена.
Не вигадуйте для дитини багато правил — вона перестане звертати на них увагу.
Не виявляйте підвищеного занепокоєння з приводу неочікуваних стрибків у розвитку дитини чи деякого регресу.
Не порівнюйте дитину з жодними іншими дітьми.
Пам'ятайте:
Якщо дитину постійно критикувати - вона вчиться ненавидіти.
Якщо дитина живе у ворожнечі - вона вчиться агресивності.
Якщо дитину висміють - вона стане замкнутою.
Якщо дитина зростає у докорах - формується почуття провини.
Якщо дитину підбадьорюють - вона починає вірити в себе.
Якщо дитину хвалять - вона вчиться бути вдячною.
Якщо дитина зростає в чесності - вона вчиться бути справедливою.
Якщо дитина живе у безпеці - вона вчиться вірити людям.
Якщо дитину підтримують - вона вчиться цінувати себе.
Якщо дитина живе у розумінні і доброзичливості - вона вчиться знаходити любов у цьому світі.
Батькам п’ятикласників
У п’ятому класі багато що для дітей стає новим: вчителі, предмети, форма навчання, а інколи і однокласники.
Найбільш складним для п’ятикласника є перехід від одного звичного вчителя до взаємодії із декількома вчителями-предметниками. Ламаються стереотипи, самооцінка дитини: адже тепер його оцінює не один педагог, а декілька.
Важливі моменти переходу з початкової школи в середню:
- Діти пізнають свої слабкі і сильні сторони.
- Діти вчаться дивитися на себе очима різних людей.
- Діти вчаться гнучко перебудовувати свою поведінку залежно від ситуації і людини, з якою спілкуються.
- Труднощі переходу з початкової школи в середню:
- Поступове зниження інтересу до навчальної діяльності.
- Складні фізіологічні зміни, які супроводжують статеве дозрівання.
- Небезпечні експерименти (куріння, сумнівні знайомства, «погані» компанії).
Тест "Які ви батьки?"
1. Визначте ті фрази, які ви часто використовуєте в спілкуванні з дітьми.
2. Скільки разів тобі повторювати?
3. Порадь, будь-ласка, як мені вчинити в даній ситуації?
4. Не знаю, що я без тебе робила?
5. І в кого ти такий (а) удався (лась)?
6. Які в тебе чудові друзі!
7. Ну на кого ти схожий (а)?
8. Ти моя опора і помічник (ця).
9. Ну що в тебе за друзі?
10. Про що ти тільки думаєш?
11. Який (а) ти в мене розумний (а)?
12. А як ти вважаєш сину (донько)?
13. У всіх діти як діти, а ти!
14. Який (а) ти в мене кмітливий (а).
Ключ до тесту «Які ви батьки?»
7 – 8 балів – ви живите з дитиною душа в душу. Вона щиро любить і поважає вас. Ваші стосунки з дитиною позитивно впливають на становлення особистості.
9 – 10 балів – ви непослідовні у взаєминах з дитиною. Вона поважає вас, хоча й не завжди з вами відверта. На її розвиток впливають здебільшого випадкові обставини.
10 – 12 балів – вам необхідно бути уважним у ставленні до дитини. Ви користуєтесь у неї авторитетом, але авторитет не замінить вашої любові. Розвиток дитини залежить від випадку більшою мірою, ніж від вас.
13 балів – ви самі відчуваєте, що чините неправильно. Між вами та дитиною існує недовіра. Поки не пізно, спробуйте приділяти дитині більше уваги, враховувати її запити та інтереси.
Тест для учнів
1. Якщо тобi доводилось випадково затриматись у школi, на прогулянцi чи зовсiм не прийти додому, чи повiдомляєш ти про це рiдних? ( запискою, по телефону, через товаришів.
2. Чи бувають випадки, що батьки зайнятi якоюсь роботою, а тебе вiдправляють на вулицю або в кiно, "щоб не крутився пiд ногами"?
3. Вiдклади на хвилину книжку i оглянь кiмнату не своїми, а маминими очима. Чи немає в кiмнатах речей, якi лежать не на мiсцi?
4. Чи можеш ти вiдразу, нiкуди не глянувши, назвати дати народження усіх членів родини.
5. Свої надiї ти знаєш добре. А чи вiдомо тобi, яка рiч дуже необхiдна матерi чи татові, коли вони збираються придбати її для себе.
6. Чи буває так, що крiм маминого доручення, ти виконуєш ще яку-небудь роботу від «себе»
7. Мама вгощає тебе апельсином, цукеркою, шоколадом. Чи завжди ти перевiряєш, чи залишилось щось смачне дорослим? Чи може ти дiйсно вiриш, що дорослі не люблять солодкого.
8. У батькiв видався вiльний вечiр, вони збираються в гостi. Чи висловлюєш ти своє небажання залишитись вдома?
9. У вас вдома дорослi гостi. Чи доводиться рiдним нагадувати тобi, що треба зайнятись якоюсь справою і не заважати дорослим?
10. Чи соромишся ти вдома, в гостях, в музеї подати мамi пальто чи показати якiсь iншi знаки уваги?
Якщо ти хороший син чи донька, знаки бiля кожного питання повиннi бути такi :
+ - - + + + + - - - .
Якщо зовсiм протилежна картина -- задумайся, якою людиною ти ростеш ?
Якщо тiльки дещо спiвпадає -- не сумуй. Справу ще можна поправити.
Комментариев нет:
Отправить комментарий