Методична скарбничка

Портфоліо вчителя трудового навчання. 2018рік.

Презентація роботи вчителя в міжатестаційний період.2013-2018 рр.

 З досвіду роботи

Одним з пріоритетних напрямків в освіті, є створення умов для розвитку і самореалізації кожної особистості, формування покоління, здатного навчатися впродовж життя, створювати і розвивати цінності громадянського суспільства. Саме тому в сучасній системі освіти пріоритетним напрямком є особистісний розвиток, який пов’язаний з формуванням творчого потенціалу, розвитку творчих здібностей. Розв’язання даної проблеми в процесі трудового навчання пов’язане з доцільним використанням різних методів і засобів, в тому числі і інформаційних технологій.

Проблема творчості стала в наші дні самою актуальною, тому що саме творчі люди створюють нове, неповторне у всіх сферах людської діяльності. Розвиток креативності учнів в процесі шкільного життя здобуває одне з найважливіших значень.

Розвиток творчого підходу до шкільного навчання один з самих розроблених теоретично і саме неопрацьоване практично питання. Важко знайти педагога, який не прагнув би розвинути у своїх учнях не лише певні знання, уміння і навички, але і здатність самостійно вчиться, добуваючи ці знання і на їх основі вирішувати творчі завдання, які поставить життя.

Учні, педагоги, психологи і соціологи в школі у нас і за кордоном пришли до висновку про те, що слабшає інтерес учнів до процесу навчання в цілому і зокрема до уроків технології. Перед вчителями стоїть завдання пошуку засобів і способів подолання цього негативного процесу. Я вважаю, що рішенню цієї задачі сприяє збільшення кількості ігрових і нетрадиційних форм уроків. Такі уроки підвищують у дітей активність, свідомість пропонованого матеріалу, активізують розумову діяльність учнів.

На уроках вдається створити ситуацію, при якій на різних етапах уроку учні можуть обмінюватися один з одним інформацією, радитися, сперечатися, допомагати один одному і оцінювати один іншого. В процесі спілкування учні швидше і краще розбираються в учбовому матеріалі, разом усувають помилки. Це дозволяє усім рухатися вперед своїм темпом, підтягувати слабких і не стримувати сильних учнів.

"Розум, серце і руки - ось що треба розвивати в дітях, як єдине ціле"! - говорив Л. В. Занков.

Система навчання і виховання повинна допомогти розкритися духовним силам, що зріють в дитині, створити сприятливі умови для їх дозрівання.

Знаходячись в постійному пошуку, намагаючись підходити творчо до учбового процесу, я, як учитель, мрію побачити в кожному своєму учневі, раніше усього доброго, чуйного, люблячого усе прекрасне навколо людини. Дитяча творчість невичерпна. Його поживне середовище - пориви до добра і краси, а ще почуття таємниці, яку дуже хочеться розгадати. "Таємниця збуджує творчість" - сказав А. Ейнштейн. Творчість завжди самодіяльна, успіх досягається на основі захопленості.

Головний стимул творчості - величезна радість, яку воно дає і учителеві, і учневі.

Одна з головних цілей в моїй роботі з дітьми - це навчити учнів мислити. Діти завжди повинні знаходитися в пошуку, кожного разу відкриваючи для себе щось нове. У творчій обстановці завжди народжуються нові ідеї, задуми, виникає атмосфера співпраці, яка у свою чергу народжує смак до творчості, робить його привабливим для усіх. Кожен урок - це дослідження, це пошук. Діти вчаться аналізувати, міркувати, відстоювати свою точку зору. Виконується основне завдання школи - розбудити думку кожного учня.

У кожен урок включаю елементи проблемності, завдання, активізуючи емоційний чинник, вимагаючи самостійного пошуку. Для розширення візуального ряду учнів на уроці використовую комп'ютерні презентації складені по матеріалах уроку.

До кожного уроку трудового навчання ставлю завдання:

-        розвивати у дітей творчу уяву, уміння в звичайному бачити незвичайне;

-        будити інтерес до сучасних інструментів творчих завдань.

Уроки спрямовані на розвиток творчих здібностей, уяви, фантазії учнів. Підбираю цікаві і зрозумілі для них теми для творчості.

Вирішуючи будь-яку проблему, людина може йти двома шляхами:

-        застосовувати типові рішення, загальноприйняті схеми(виконавський рівень);

-        винайти(створити, спроектувати) новий спосіб досягнення мети або усі елементи виконати по-новому своєрідно(творчий рівень).

Завдяки комп’ютерній техніці в процесі трудового навчання, з’являється можливість значно впливати на розвиток таких рис як уважність, спостережливість, зосередженість, які є важливими для творчої особистості.

У процесі трудового навчання, інформаційні технології, дають можливість для більш предметного ознайомлення школярів з технікою (в тому числі комп’ютерною) та її використанням в сучасному виробництві. Це сприяє розширенню в учнів кругозору, розвитку обізнаності в різних сферах людського життя, бачення проблем сучасного виробництва та життя.

Використання інформаційних технологій у трудовому навчанні пов’язане з вирішенням низки дидактичних питань, спрямованих на глибоке засвоєння змісту навчального матеріалу, використання наочності, організацію творчої діяльності учнів, виховання учнів тощо. В сукупності добре організоване навчання і виховання безумовно позитивно впливає на формування творчих здібностей школярів. Творчі здібності обов’язково пов’язані з переконання, котрі формуються в процесі навчання і виховання.

На уроках діти працюють як індивідуально, так і в творчих групах. Робота творчих груп над колективними проектами має велике виховне значення для розвитку художнього смаку, інтересу до мистецтва свого народу, його історії, традицій, для професійної орієнтації. На зайнятті діти отримують навички організації праці, основи працьовитості, дбайливого відношення до інструментів і матеріалів, а також до результатів своєї роботи, вчаться працювати в колективі.

При виборі методу роботи я враховую рівень мислення кожного учня, розвиток його творчих здібностей, наявний у нього досвід, попередньої творчій роботі.
      

 Творчу підготовленість учнів я умовно поділяю на п'ять рівнів:

         Ці рівні я використовую для урахування можливостей творчого просування кожного учня і диференційованого підходу до використання наявних методів і прийомів включення учнів у творчий процес.
У процесі роботи прагну до того, щоб схильності учнів, виявлені в п'ятому класі, переростали в стійкий інтерес, а потім переходили до добре організованого творчого зростання практичної діяльності.

Створення красивих речей - процес творчий, а творчість ґрунтована на майстерності. Дитині надається можливість відчути себе творцем, творцем, виконуючи творчі завдання. Я намагаюся навчити дітей закономірностям виготовлення виробу, адже тоді вони зможуть самостійно виготовити її ще не раз. Вважаю, що кожному виробу необхідно надавати практичне призначення: вона повинна стати або наочним посібником, або виставковим експонатом, подарунком до свята або улюбленою іграшкою.

Справа, яка добре виходить, створює позитивні емоції і приносить моральне задоволення працюючому. Успіхи, досягнуті дітьми, створюють позитивне відношення до них з боку однолітків, знімається психологічна напруженість.

Потреба вигадувати, творити - особливість моїх вихованців. Дітей притягає тема "Ми досліджуємо, винаходимо, конструюємо". Важливо підтримати емоційний настрій. Це можливо, коли в класі йде жвава розмова. Саме в процесі бесіди народжуються думки, виникає бажання поділитися почуттями, переживаннями. Діти активно включаються в роботу, узагальнюють, оцінюють, роблять висновки, діляться думками, міркують. Усе це результат підготовки дитини до уроку.

Діти прагнуть самі підготувати творче домашнє завдання(наприклад, підбирають загадки до теми уроку, ребуси, складають кросворди, питання по темі, малюють проект виробу). Їм подобається бути в ролі автора. Хлопці розвиваються в пошуковій діяльності. Багато працюють з додатковою літературою.

Свою творчість діти активно використовують на уроках. Дитині надається можливість відчути себе творцем, творцем, виконуючи творчі завдання.

Головне - віра в дитину, повагу його як осіб, прагнення допомогти йому в досягненні успіху.

Це бажання і потреба хлопців в творчій діяльності досягається завдяки наданій свободі для самовираження. Цікаві міркування дітей при аналізі виробу, їх емоційність, самостійність у висловлюваннях говорять про те, що вони дійсно "творці". У мові діти використовують вирази "я здивований", "я уражений", "я хотів би допомогти", "я сподіваюся". Видно безпосередній зв'язок між самодіяльною творчістю моїх учнів і їх збільшеним інтересом, самостійністю суджень.

Завдяки трудовій діяльності, реалізованій саме на творчих досягненнях, вдається добитися стійкого інтересу учнів до уроків, розвитку творчого потенціалу і як кінцева мета - виховання особи по-справжньому творчої, адже кожна людина повинна побувати в ситуації успіху. І я намагаюся в цьому допомогти своїм учням.

Методи творчої діяльності на уроках трудового навчання

Сьогодні поширеною є думка про те, що для піднесення предмета й методики його викладання на належному науково-методичному рівні, треба повернутися до технологій проектного навчання. В основу якої має бути покладена творча діяльність учнів, зорієнтована на вільний вибір ними об'єкта проектування. Саме тому в оновленій програмі трудового навчання знайшли своє відображення вищезазначені методи творчої діяльності.

Метод мозкового штурму. (Генератори і експерти-перші пропонують ідеї, другі -  оцінюють їх, враховуючи, як ці ідеї можна використати). Діяти можливо за принципами:

-        аналогії (зробити так як це було в іншій вже розв’язаній задачі або проблемі).

-        інверсії (зроби навпаки);

-        фантазії (зроби так, щоб це суперечило логічному мисленню, встановленим правилам).

-        . Під час виконання учнями цієї вправи учитель повинен дотримуватись наступної методики:

1.Необхідно фіксувати всі без винятку „ідеї”, які висуваються учнями.

2.Не можна оцінювати або коментувати висунуті пропозиції. Інакше п’ятикласники відразу зосередять свою увагу на відстоюванні своїх ідей, і рух з пошуку нових пропозицій відразу припиниться.

 3.Учителю слід весь час, у процесі виконання вправи, нагадувати дітям, що ідей має бути якомога більше, тому вони можуть бути фантастичними. П’ятикласники, як правило не проявляють ініціативу до розв’язування завдань, які містять декілька варіантів розв’язку. Слід також відзначити, що діти у п’ятому класі часто піддають цензурі власні думки і не висловлюють своїх ідей в голос очікуючи негативної оцінки з боку учителя. Саме тому учителю варто на перших порах підтримувати саме фантастичні ідеї.

4. Якщо учитель досягне появи великої кількості ідей це створює сприятливі умови для фантазування. Саме з цього моменту учні починають більш рішуче висловлюватись і пропонувати власні ідеї. Учитель повинен бути уважним і не пропустити цей важливий момент.

   5. Одним із засобів, який може спонукати учнів до висловлювань це заохочення дітей до зміни думок інших вже висловлених. Об’єднання або зміна висунутих раніше ідей часто веде до висунення нових, що перевершують первинні.                 

6. Досвідчені учителі часто використовують такий плакат під час виконання цієї вправи:

 а) кажіть все, що спаде на думку!

 б) не обговорюйте і не критикуйте висловлювання інших

 в) можна повторювати ідеї, запропоновані будь-ким іншим

 г) розширюйте (вдосконалюйте) запропоновану ідею.

Метод фантазування. Під методом фантазування можна розуміти такий спосіб спільної діяльності учнів та учителя, коли досягається уявлення неіснуючого образу об'єкта, який функціонує і вирішує поставлену проблему, тобто є розв'язком певної проблеми, навіть якщо деякі елементи конструкції цього об'єкта невідомі. Головною умовою методу фантазування є відсутність будь-яких обмежень, правил, постулатів, логічного та критичного мислення.

Головною умовою методу фантазування є відсутність будь-яких обмежень, правил, постулатів, логічного та критичного мислення. Процес створення фантастичних ідей можна представити у вигляді наступної структури.

 1. Постановка проблеми; що є недосяжним, і що необхідно покращити не залежно від того можливо це за нормальних фізичних умов чи ні?

 2. З’ясувати і чітко сформулювати причини (фактори), що заважають розв’язку проблеми.

 3. Припущення фантастичних умов, за яких зникають негативні фактори.

 4. Відтворення по-можливості з як найбільшою кількістю деталей і уточнень об’єкта або процесу, який реально функціонує за відсутності негативних факторів: форма, будова, принцип дії і т. д.

 5. Заміна фантастичних умов на реальні. Наприклад. Фантастична умова - сили тяжіння не існує (за такої умови проблема буде розв’язана). Далі необхідно замінити фантастичну умову (відсутність сили тяжіння) на реальну (це може бути пристрій, зміна форми конструкції, тощо).

Метод зразків. Суть цього методу полягає у тому, що учитель допомагає школярам віднайти в журналах, каталогах та інших технічних виданнях зразки об'єктів і пропонує порівняти знайдені зразки з існуючими об'єктами технологічної діяльності людини. На основі порівняння виявляють технологічні суперечності між знайденими зразками та реальними об'єктами і розробляють послідовність дій щодо їх усунення.

Метод фокальних об'єктів. Об'єкт, який вдосконалюють за допомогою цього методу, називають фокальним, оскільки його ставлять у центр уваги (фокус). Суть ґрунтується на перенесенні ознак випадково вибраних об'єктів на фокальний об'єкт, внаслідок чого отримують незвичні поєднання, котрі дають змогу подолати психологічну інерцію. Наприклад, якщо фокальним об'єктом є зошит, а випадковим — тигр, то отримаємо сполучення на зразок «смугастий зошит».

Послідовність застосування методу фокальних об'єктів така:

 1. Вибір фокального об'єкта (наприклад, поличка для книг).

2. Вибір 3-4 випадкових об'єктів (вибирають, як правило, навмання: зі словника, каталогу, технічного журналу тощо, наприклад: "кіно", "змія", "каса", "полюс", „машина”).

 3. Складання списків ознак (властивостей) випадкових об'єктів (наприклад, кіно: широкоекранне, звукове, кольорове, об'ємне і т.п.).

Метод створення образу ідеального об'єкта. Будують таблицю з двома рядами характеристик, що перетинаються по горизонталі — 10 евристичних прийомів (адаптація, аналогія, ідеалізація т.д.), а по вертикалі — 10 основних показників технічної системи, що вдосконалюють: геометричні, фізико-механічні тощо. Застосування одного з прийомів до зміни одного з параметрів дає простір для нових асоціацій під час пошуку нових технічних рішень . У цьому разі ідеалізація розглядається як наближення технічного об'єкта до ідеального, який відповідає всім вимогам розв'язуваної проблеми або технічної задачі.

1.Чітке формулювання завдання (постановка проблеми).

 2.Визначення властивостей або параметрів, якими повинен володіти об’єкт (для розв’язання поставленої проблеми).

 3.Образне моделювання об’єкта з відповідним набором якостей, що дасть змогу розв’язати поставлену проблему.

 4. Схематичне або художнє перенесення даного образу на папір.

На уроках трудового навчання часто застосовую творчі ігри. Творча гра сприяє створенню у школярів емоційного настрою, викликає позитивне відношення до виконуваної діяльності, уміння знаходити рішення в нестандартній ситуації. "Не думками потрібно учити, а учити мислити", - говорив Э. Кант. Для цього привчаю своїх учнів бачити, відчувати, розвивати самостійність, ініціативу, т. е. якості, супутні творчості і що обумовлюють розвиток творчих здібностей.

На уроках часто звучать загадки, підготовлені мною або дітьми, відгадавши які діти дізнаються, з яким виробом працюватимуть, визначають тему уроку.

Пропоную ряд пізнавальних завдань, що дозволяють цілеспрямовано здійснювати роботу по розвитку творчих здібностей дітей. 

ІІ.  Рекомендації вчителям-предметникам
1. Використовуйте різноманітні форми й методи навчальної діяльності, які дають змогу розкрити суб'єктивний досвід учнів.
2. Створюйте атмосферу зацікавленості кожного учня в результатах роботи всього класу.
3. Стимулюйте учнів до висловлювань, використання різних способів виконання завдань без побоювання помилитися.
4.  Використовуйте протягом уроку дидактичний матеріал, який дає змогу учневі обрати найбільш значущі для нього вид та форму навчального матеріалу.
5.  Оцінюйте досягнення учня протягом усього процесу його діяльності, а не тільки за кінцевим результатом.
6. Заохочуйте прагнення школяра знаходити власний спосіб роботи, аналізувати протягом уроку роботи товаришів, вибирати й освоювати найбільш раціональні з них.
7.  Створюйте на уроці педагогічні ситуації спілкування, які б давали змогу кожному учневі виявляти ініціативу, самостійність, вибірковість у способах роботи.
8.      Враховуйте вікові та індивідуальні особливості учнів.
9.      Враховуйте інтереси й нахили.
10.  Підтримуйте успіхи — хваліть за конкретну діяльність конкретну людину, не скупіться на теплі та вдячні слова, зізнайтеся в тому, що здивовані її діями, у захваті від її вчинків.
11.  На уроці організовуйте самостійну роботу, безпосередньо пов'язану з виконанням домашніх завдань, навчайте учнів раціональних прийомів практичної діяльності.
12.  Намагайтеся передбачувати труднощі, що можуть виникнути в роботі учнів, обов'язково роз'яснюйте ці моменти.
13. Надайте учням можливість вибору завдання (диференційовані завдання або обов'язкове і додаткове завдання).
14.  Не переносьте для домашньої роботи матеріал, який учні не встигли опрацювати на уроці.

Самоаналіз уроку.
1. Тип і вид уроку, зв'язок його з попередніми.
2. Які головні завдання уроку, як вони враховані під час реалізації мети уроку?
3. Чи раціонально використано час уроку?
4. Чи раціональна структура уроку для реалізації головних завдань, досягнення мети?
5. Які методи навчання використано для вивчення нового матеріалу?
6. Як здійснюється контакт із класом, окремими учнями?
7. Ефективність організації самостійної роботи.
8. Чи були елементи самоосвіти, самовиховання?
9. Чи використано індивідуальний і груповий підхід до навчання?
10. Як організовано контроль і самоконтроль за активністю знань?
11. Чи забезпечено цілеспрямованість, оптимальну розумову діяльність учнів?
12. Запобігання розумовому перевантаженню учнів та його подолання.
13. Створення проблемно-пошукових ситуацій для глибини засвоєння матеріалу, емоційного настрою учнів.
14. Дотримання правил педагогічного такту, загальноприйнятої етики, норм взаємин учителя та учня.
15. Елементи, етапи, форми, методи, які були найвдалішими.
16. Що із запланованого не вдалося? Чому?
17. Чи цікавив урок учнів?
18. Як працювати над подоланням недоліків? Яка необхідна допомога?

Орієнтовна схема самоаналізу уроку
1. Чи відповідає мій урок програмі?
2. Чи правильно мною були визначені і розв'язані на уроці навчальні, виховні і розвиваючі завдання?
3. Чи оптимально було визначено зміст уроку, чи відповідає він завданням?
4. Що було основним, найсуттєвішим на уроці? Чи зумів я акцентувати увагу учнів на його вивченні?
5. Чи вдало визначена структура уроку? Чи була організована на уроці робота із формування основних умінь, навичок, інтересів учнів? Як здійснювались внутрішньопредметний і міжпредметний зв'язки?
6. Які методи і засоби навчання були використані на уроці? Чи були вдалими вибір і поєднання?
7. Які форми навчання (масові, групові, індивідуальні) домінували на уроці? Чи були вдалими їх вибір і поєднання?
8. Чи об'єктивно і відповідно до норм оцінені мною знання учнів?
9. Чи правильно здійснювався на уроці інструктаж, визначалися обсяг і складність домашнього завдання? Чи було воно диференційованим?
10. Що було зайвим у моїй діяльності і в діях учнів?

Методичні рекомендації вчителю щодо самоаналізу уроку
В основних напрямках реформи загальноосвітньої та професійної шкіл зазначається, що людина повинна виховуватись у нас не просто носієм певної суми знань, а насамперед, як громадянин суспільства, з притаманними йому переконаннями, мораллю, інтересами, високою культурою праці і поведінки.
У школі урок надійно посів місце основної організаційної форми навчання, де реалізуються його глобальні мета, цілі й завдання — всебічного розвитку особистості, формування її інтелектуальних можливостей, здійснення виховання.
Урок можна вважати ефективним, якщо на ньому забезпечується оптимальний зв'язок усього комплексу навчально-виховних цілей, якщо увага і мислення учнів концентруються на основних, провідних ідеях і поняттях теми, що вивчається, пробуджуються і розвиваються навчальні процеси, формуються потреби учнів у знаннях.
Усі ці вимоги до сучасного уроку мотивовані науковою сучасною педагогікою. Але всі вони здійснені без творчого ставлення вчителя до організації навчання, без його майстерності. Майстерність учителя багато в чому залежить від уміння аналізувати свої та чужі помилки.
Аналізувати урок потрібно під кутом зору певної педагогічної концепції.
З точки зору оптимізації навчально-виховного процесу можна здійснювати самоаналіз за такою схемою:
1. Які види змісту освіти передбачені навчальним планом уроку.
2. Чи відповідали методи і прийоми навчання видам змісту і навчальному матеріалу.
3. Рівні досягнутого засвоєння знань.
4. Який рівень якості знань досягнуто.
5. Ступінь усвідомлення знань учнями.
6. Доцільність використання наочності і технічних засобів навчання.
7. Чи був на уроці необхідний емоційний клімат.
8. Чи була на уроці внутрішня логічна єдність.
9. Як реалізована виховна мета уроку.

Зміст освіти складається з:

— наукових знань (факти, закони, теорії);

— прикладних знань;

 — оцінювальних і методичних знань;

 — логічних, історичних, філософських знань.

Рівні засвоєння знань:
1. Рівень усвідомленого сприймання і запам'ятовування. Він проявляється у відтворенні засвоєного.
2. Рівень застосування знань і вмінь за засвоєним зразком, тобто у знайомій ситуації.
3. Рівень застосування знань і вмінь у новій ситуації. Тобто їх творче застосування.

Необхідно прагнути того, щоб учні досягни засвоєння основних знань і вмінь на третьому, тобто творчому рівні.

Учителям слід пам'ятати, що методи навчання не можуть бути поганими чи хорошими, сучасними чи застарілими, вони можуть лише відповідати тим цілям, для досягнення яких вони застосовувалися.